Цікаві факти про кекс

Кекс – смачний та ситний кондитерський виріб, яким можна поласувати на роботі, в дорозі, і просто для гарного настрою. Цю солодку випічку сьогодні подають до чаю, їдять на сніданок і готують з особливої нагоди. Багато народів внесли в загальну рецептуру кексу свою родзинку, завдяки чому це частування відрізняється різноманітністю начинок – з цукатами, шоколадом, фруктами. 

Жителі Багамських Островів, наприклад, додають в кекси фрукти, витримані 2-3 місяці в ромі; німці готують свій традиційний різдвяний "Schtollen" винятково прямокутної форми і посипають його цукровою пудрою; а швейцарці печуть солодкий і легкий "Birnenbrot", тобто грушевий хліб. У Румунії без кексу не святкують ані Великдень, ані Різдво, ані Новий рік, а британці обов'язково покривають своє частування білою глазур'ю або марципаном. 

Історія виникнення кексу має давню історію. Хоча офіційна назва "кекс" з'явилася лише у Середні віки. Однак насправді виготовленням цього виду випічки цікавилися ще в Стародавньому Римі. Населення цієї імперії мало свій незвичайний рецепт: пюре з ячменю змішували з горіхами, родзинками і гранатом – це блюдо історики називають прабатьком сучасного кексу. 

У XVI столітті з масовим виробництвом цукру почалася "ера" кексів: їх рецепти поширилися Старим континентом, а з часом перебралися і за океан в Америку, де сьогодні цей десерт популярніший, ніж у нас. Всесвітня любов до кексу продиктована його доступністю і відносною дешевизною, а якщо додати до цього ще й чудовий смак, зовсім не дивно, чому кекси визнали у всьому світі. 

Кекси ще називають мафінами. За історичними даними, спочатку це була їжа домашньої прислуги. З обрізків тіста слуги на кухні готували собі їжу. Дізналась про це якимось чином господиня, і, спробувавши продукт, наказала подавати до сніданку смачні булочки. Так розпочалося поширення маффінів Англією. Вранці і в другій половині дня з дерев'яних лотків, звисаючих з шиї або встановлених на голові, торгували ними на вулицях так звані "Muffin men", продавці, закликаючи і привертаючи до себе увагу дзенькотом дзвіночків, нахвалюючи свої свіжі запашні булочки.

Мафіни стали настільки популярними у всіх прошарках суспільства, що подавали їх до чаю в приватних будинках і в клубах, підсмаженими на відкритому вогні або на пательні. Про продавців "Muffin men" навіть складали віршики і дитячі пісеньки. За часів Першої світової війни їх популярність у Великобританії досягла вершини популярності. 

Класичні англійські мафіни печуть в печі або на спеціальних жарівнях без форм. За часом дріжджове тісто вимагає підготовки заздалегідь. Знаменита англійка Ізабелла Бітон, котра збирала рецепти, так описувала цей процес: "Якщо булочки потрібні для обіду (ланчу), тісто замішують близько восьмої години ранку; якщо на сніданок, то напередодні ввечері". В кінці XIX століття для випічки придумали спеціальні кільця "muffin-rings", котрі клали на листи, щоб отримати рівні краї у коржів. 

Англійський пасхальний стіл неможливо уявити без смачного кексу Панеттоне, що схожий на нашу традиційну паску. За офіційною історією, цей кекс вперше випекли у XVI столітті для герцога Людовіко іль Моро за його власним рецептом, що з тих пір не змінювався. Проте італійцям більше подобається пов'язувати виникнення цього 
кулінарного шедевру з романтичною легендою про заможного юнака Тоні, який закохався у доньку міланського пекаря. Щоб бути ближче до коханої, Тоні найнявся на роботу до її батька помічником, а щоб дівчина звернула на нього увагу, – винайшов рецепт дивовижного на смак солодкого хліба у формі купола з родзинками, лимонною скоринкою та скибочками апельсину. Звідти і пішла назва "Pane di Antonio", що перекладається як "Хліб від Тоні". Панетоне подається на стіл нарізаним скибками та чудово смакує з солодким вином. 

Крім ніжного і приємного аромату, кекси мають і деякі корисні властивості, зокрема їх рекомендують дітям, яким необхідно посилене харчування. Взагалі любителям солодкого дієтологи радять вживати лише низькокалорійні кекси, такі вироби не тільки не нанесуть шкоди, але навіть будуть дуже корисними. 
Ця випічка містить більше рослинних жирів, ніж тваринних, тому воно не зашкодить судинам. До того ж низькокалорійні кекси готуються з борошна 2-го сорту, в якому багато клітковини, що теж позитивно впливає на стан судин, очищаючи їх від холестерину. Такі кекси "заряджають" мозок: вони містять вуглеводи, котрі всмоктуються з невисокою швидкістю і згодом перетворюються на глюкозу, що і підживлює мозок. Свою частинку вносять і волоські горіхи, багаті поліненасиченими жирними кислотами, яких також потребує наш мозок.

З кексами пов'язані також цікаві історії сучасності. Два кур'єри в Німеччині не втрималися перед спокусою скуштувати різдвяний кекс з однієї із посилок. Аби приховати вчинок, адресу переклеїли на інший пакет. В ньому були банківські дані багатьох тисяч клієнтів. Таким чином головний редактор газети "Frankfurter Rundschau" замість різдвяного кексу отримав у подарунок секретні дані багатьох тисяч власників кредитних карток. Газета відразу розповіла про таку несподівану посилку. У результаті банківські клієнти шкоди не зазнали. 

У Книзі рекордів Гіннеса зареєстрований найбільший кекс у світі – розміром 25х1,5 метра. Він був спечений до Різдва в Іст-Лондоні (Південна Африка). Його виготовлення зайняло 4 доби. Було витрачено: 50 л води, 150 кг борошна, 1675 яєць, 70 кг маргарину і 100 кг цукрової глазурі. 

Ось такі вони, кекси, – смачні та корисні. Звичайно, ними не варто захоплюватися тим, хто пильнує за своєю фігурою, але трішки можна скуштувати, і гарний настрій вам буде гарантований. Смачного!